Патогенетичноспрямована корекція функцій серця при вторинній кардіоміопатії у дітей та підлітків
Поширеність та відсутність тенденції до зниження хвороб серцево-судинної системи, як в дитячому віці, так і серед дорослих в усьому світі й в Україні зокрема, загальновідома (1, 5).
Офіційна статистика нашої держави впродовж останніх років наголошує на домінуючій перевазі в структурі серцево-судинних захворювань у дітей та підлітків «синдрому вегетативних дисфункцій» і «нез’ясованих уражень серця» (3).
Наразі на сьогодні вже й серед дорослих кардіологів досліджуються й широко обговорюються питання «захисту пошкодженого міокарду», як однієї з перших патогенетичних ланок лікування хвороб серця будь-якого генезу (8, 14, 15). Слушність такого підходу зумовлена тим, при найрізноманітніших пошкоджуючих чинниках формуються гіпоксично-ішемічні розлади в кардіоміоцитах.
В подальшому порушення метаболічного гомеостазу сприяє розвитку міокардіодистрофії, загибелі «робочої» тканини серцевого м’язу, зниженню субендокардіального кровопостачання при супутній підвищеній потребі у кисні та падінні індексу життєздатності клітин. (2,15). У разі відсутності адекватної корекції означених явищ в більш пізні періоди життя внаслідок поглиблення структурного некротично-дистрофічного перетворення м’язу, захворювання маніфестує глікозидорезистентною серцевою недостатністю за міокардіальним типом (3, 4, 5).
