Оцінка ефективності комбінованого препарату глюконової кислоти в доповнення до аміодарону у пацієнтів з персистентною фібриляцією передсердь

У.П. Черняга-Ройко, О.Й. Жарінов, М.С. Сороківський, А.В. Акер, Н.С. Павлик, Д.В. Ройко

Львівський обласний кардіологічний центр, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівська обласна клінічна лікарня, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика

Доцільність використання препаратів магнію та калію у лікуванні фібриляції передсердь (ФП) є суперечливою клінічною проблемою. Не викликає сумніву те, що в загальній популяції гіпомагніємія асоціюється з підвищеним ризиком виникнення ФП (20). Відтак, логічно припускати позитивний ефект призначення препаратів магнію та калію в доповнення до фонової антиаритмічної терапії (6,10,12,16,17,18,25). Справді, у деяких дослідженнях призначення препаратів магнію та калію сприяло підвищенню ефективності електричної кардіоверсії у пацієнтів з ФП (21,26,27), а також утриманню синусового ритму після успішного його відновлення (5). Крім того, внутрішньовенне введення препаратів магнію зменшувало ймовірність виникнення ФП у пацієнтів з ІХС після операції аорто-коронарного шунтування (15,19,22,24,28,31). Втім, в інших дослідженнях гіпотеза про сприятливий вплив рутинного застосування препаратів магнію та калію щодо відновлення синусового ритму та попередження пароксизмів ФП не справдилась (13,29).

Комбінований препарат солей магнію та калію 2,3,4,5,6-пентагідроксикапронової (глюконової) кислоти РитмокорÒ виробництва компанії Фаркос (Україна) створений для лікування пацієнтів з порушеннями ритму серця. Припускають, що механізм антиаритмічної дії цього препарату пов’язаний з покращенням клітинного метаболізму, підвищенням активності окисно-відновних ферментів, мембраностабілізуючим впливом на кардіоміоцити (4,7). Метою дослідження стала оцінка впливу препарату магнію та калію в доповнення до стандартної антиаритмічної терапії на частоту відновлення синусового ритму і рецидиви аритмії у пацієнтів з персистентною формою ФП.

 

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Проаналізовано результати обстеження та лікування 86 пацієнтів із персистентною формою ФП, у тому числі 43 чоловіків і 43 жінок віком від 37 до 75 років, які поступили у Львівський обласний кардіологічний центр у 2011-2012 роках для відновлення синусового ритму. Гіпертонічна хвороба була діагностована у 72 (83,7 %) пацієнтів, ІХС – у 39 (45,3 %), у т.ч. перенесений раніше інфаркт міокарда – у 17 (19,8 %), гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК) – у 7 (8,1 %) осіб. Куріння зареєстрували у 43 (50 %), цукровий діабет 2-го типу – у 9 (10,5 %) пацієнтів. У 18 (20,9 %) осіб вихідний рівень калію у сироватці крові був нижче 3,6 ммоль/л. У 12 (14,0 %) пацієнтів пароксизми ФП з’явилися протягом останнього року, в інших спостерігалися від одного до 8 років. У 46 (54,5 %) хворих тривалість останнього епізоду перевищувала 7 діб. У 40 пацієнтів (45,5 %) на момент поступлення в клініку вона становила від 3 до 7 діб, але раніше виникали епізоди ФП тривалістю понад 7 діб без спонтанного відновлення синусового ритму (1, 8, 11).

Критеріями не включення в дослідження були серцева декомпенсація, виражена систолічна дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка < 45%), гострі коронарні синдроми або ГПМК, перенесені протягом останніх трьох місяців, ниркова, печінкова недостатність, онкологічні та психічні хвороби, дисфункція щитоподібної залози, ревматичні вади серця, перший епізод ФП, безсимптомний перебіг ФП, значна дилатація лівого передсердя (5,0 смі більше), тривалість епізоду ФП понад року, наявність протипоказань до проведення кардіоверсії, а також фоновий прийом препаратів магнію та калію. Згідно з існуючими рекомендаціями (1, 8, 11), у таких пацієнтів була обрана стратегія контролю частоти серцевих скорочень разом із антитромботичною терапією.

До поступлення в клініку в 11 (12,8 %) хворих раніше здійснювали електричну кардіоверсію, у 75 (87,2 %) пацієнтів синусовий ритм відновлювали медикаментозними засобами. На момент госпіталізації 48 (55,8%) пацієнтів приймали бета-адреноблокатори, 60 (69,8%) – аміодарон, 27 (31,4%) – два і більше препаратів з антиаритмічними властивостями. У 34 (39,5%) випадках були застосовані непрямі антикоагулянти з відповідним контролем міжнародного нормалізаційного співвідношення (МНС), у 54 (62,3 %) – ацетилсаліцилова кислота, у 24 (27,9 %) – подвійна антитромбоцитарна терапія. Усім пацієнтам з метою медикаментозного відновлення ритму призначали аміодарон внутрішньовенно і/або перорально у добовій дозі 900-1200 мг (11). Одночасно 72 (83,7 %) пацієнти отримували варфарин, 14 (16,3 %) – еноксапарин.

Усім пацієнтам при поступленні в стаціонар виконували ехокардіографічне дослідження у В-режимі з допомогою системи “Sonоline Versa Plus” (“Siemens”, Німеччина) за звичайним протоколом, використовуючи секторний датчик 3,5 МГц. Індекс маси міокарда (ІММ) лівого шлуночка (ЛШ) розраховували як відношення маси міокарда ЛШ до площі поверхні тіла. Масу мiокарда (ММ) ЛШ серця вираховували згідно з методикою Penn-Convention: ММ ЛШ = 1,06*((КДР+ТЗС+ТМШП)3 – КДР3) – 13,6, де КДР – кінцево-діастолічний розмір ЛШ, ТЗС – товщина задньої стінки ЛШ, ТМШП – товщина міжшлуночкової перегородки.

Залежно від застосування препарату магнію та калію пацієнти були ретроспективно поділені на дві групи. У досліджуваній групі (n=54) додатково до стандартної терапії внутрішньовенно призначався препарат солей магнію та калію 2,3,4,5,6-пентагідроксикапронової (глюконової) кислоти (Ритмокор виробництва компанії Фаркос, Україна) у дозі 20 мл 10 % розчину, який містить магнію глюконату1,666 гі калію глюконату0,334 г. Препарат застосовували щодня протягом 10-12 діб з подальшим переходом на його пероральний прийом у формі капсул. У контрольній групі (n=32) препарати магнію та калію не призначалися.

Синусовий ритм на фоні застосування аміодарону був відновлений у 56 пацієнтів (65,1% включених у дослідження), у тому числі в 41 – з досліджуваної групи і 15 – з контрольної групи. Усі хворі, в яких було відновлено синусовий ритм, продовжували отримувати аміодарон у підтримуючій дозі 200-400 мг на добу, антикоагулянти, за показаннями – бета-адреноблокатори. Крім того, після відновлення ритму пацієнти досліджуваної групи продовжували прийом препарату магнію та калію по 2 капсули тричі на добу (магнію глюконату1,8 гі калію глюконату0,36 гна добу). У пацієнтів з контрольної групи препарати магнію та калію не призначалися. За відсутності ефекту медикаментозної кардіоверсії далі здійснювалася підготовка до електроімпульсної терапії.

У випадку відновлення синусового ритму через 3-5 днів у всіх пацієнтів здійснювалося добове моніторування ЕКГ за допомогою моніторів 03100 і 03500 виробництва компанії “Сольвейг” (Україна) з метою виявлення безсимптомних епізодів ФП, оцінки середньодобової частоти серцевих скорочень (ЧСС) та кількості ектопічних комплексів.

Статистичну обробку матеріалу виконували за допомогою пакету прикладних програм Statistica for Windows 5,0. Параметричні показники порівнювали за допомогою непараметричного критерію Манна–Уітні та подавали їх як медіану, нижній–верхній квартилі, оскільки у багатьох випадках їх розподіл у вибірках був негаусівським (перевірка на нормальність розподілу за критерієм Шапіро–Вілкса). Для порівняння якісних характеристик (таблиці частот) застосовували критерій c2.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Досліджувана і контрольна групи суттєво не відрізнялися за віком, статтю, анамнестичними особливостями, основними факторами ризику, випадків перенесених раніше ГПМК, захворювань периферичних судин, кількістю осіб, яким на попередніх етапах лікування (до поступлення в стаціонар) проводили електричну кардіоверсію. Хворі досліджуваної групи частіше отримували терапію непрямими антикоагулянтами. Водночас, у порівнюваних групах не було значущої відмінності показників структурно-функціонального стану міокарда та рівнів калію у сироватці крові (табл. 1,2).

 

Таблиця 1. Анамнестичні та клінічні характеристики пацієнтів у досліджуваній і контрольній групах.

Показники

Кількість пацієнтів (n, %) у групах

досліджуваній (n=54)

контрольній (n=32)
Чоловіки 31 (57,4 %) 12 (37,5 %)
Гіпертонічна хвороба 46 (85,2 %) 26 (81,3 %)
ІХС 24 (44,4 %) 15 (46,8%)
Перенесений інфаркт міокарда 11 (20,4 %) 6 (18,8 %)
Цукровий діабет 6 (11,1 %) 3 (9,4 %)
Перенесене ГПМК 6 (11,1 %) 1 (3,1 %)
Хвороба периферичних артерій 5 (9,3 %) 2 (6,3 %)
Куріння 27 (50 %) 16 (50 %)
Алкоголь 26 (48,1 %) 15 (46,9 %)
Ожиріння або надлишкова маса тіла 36 (66,7 %) 19 (59,4 %)
Тривалість хвороби більше 1 року 46 (85,2 %) 28 (87,5 %)
Тривалість епізоду більше 7 діб 42 (77,8 %) 24 (75 %)
Лікування до індексної госпіталізації
Електрична кардіоверсія 8 (14,8 %) 3 (9,4 %)
Варфарин 23 (42,6 %) 7 (21,8 %)*
Синкумар 2 (3,7 %) 1 (3,1%)
Досягнуті цільові значення МНС 10 (18,5 %) 6 (18,8 %)
Рівароксабан 1 (1,9 %) 0 (0 %)
Аміодарон 38 (70,4 %) 22 (68,8%)
Бета-блокатори 30 (55,6 %) 18 (56,3 %)
Верапаміл 12 (22,2 %) 7 (21,8 %)
Антиаритмічні засоби 1-го класу 14 (25,9 %) 8 (25%)
ІАПФ або сартани 40 (74,1 %) 24 (75 %)
Статини 23 (42,6 %) 14 (43,8%)
Ацетилсаліцилова кислота 34 (62,9 %) 20 (62,5%)

Примітки. * Різниця показників значуща (Р<0,05). ІАПФ – інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту

 

 

Таблиця 2. Вік, показники структурно-функціонального стану міокарда і рівні калію в сироватці крові у досліджуваній і контрольній групах.

Показники

Величина показника (медіана, квартилі) у групах

досліджуваній (n=54)

контрольній (n=32)
Вік, років 68,0 (54-71) 68,5 (56-74)
Правий шлуночок, см 2,3 (2,2-2,5) 2,3 (2,15-2,5)
Ліве передсердя, см 4,15 (3,6-4,4) 4,0 (3,75-4,4)
ТЗС ЛШ, см 1,2 (1,1-1,3) 1,15 (1,0-1,2)
ТМШП, см 1,25 (1,1-1,4) 1,2 (1,1-1,3)
КДР ЛШ, см 5,0 (4,7-5,2) 4,9 (4,5-5,2)
Фракція викиду ЛШ, % 58 (57,0-60,0) 57 (53,0-60,0)
ІММ ЛШ, г/м2 143,0 (129,3-158,6) 144,3 (130,6-165,4)
Рівень калію у сироватці крові, ммоль/л 4,1 (3,8-4,4) 4,25 (3,9-4,5)

 

Медикаментозне відновлення синусового ритму зареєстрували у 41 пацієнта з досліджуваної групи (75,9% пацієнтів цієї групи) і 15 – з контрольної групи (відповідно, 46,9%). У групах пацієнтів з і без відновлення синусового ритму не було значущих відмінностей параметрів структурно-функціонального стану міокарда, рівня калію в сироватці крові та дози аміодарону. У групі пацієнтів з відновленим синусовим ритмом була меншою тривалість останнього епізоду ФП. Відсутність відновлення синусового ритму асоціювалася також з застосуванням дігоксину. Натомість, серед пацієнтів, у яких був досягнутий ефект кардіоверсії, було більше тих, які приймали досліджуваний препарат глюконату магнію та калію (табл. 3, 4).

 

Таблиця 3. Клінічні характеристики пацієнтів з і без медикаментозного відновлення синусового ритму.

Показники

Кількість пацієнтів (n, %) у групах

з відновленням синусового ритму (n=56)

без відновлення синусового ритму (n=30)
Чоловіки

28 (50 %)

15 (50%)
Гіпертонічна хвороба

49 (87,5%)

23 (76,7 %)
Ішемічна хвороба серця

26 (46,4 %)

13 (43,3 %)
Куріння

20 (35, 7 %)

13 (43,3 %)

Лікування додатково до аміодарону
Бета-блокатори

40 (71,4 %)

20 (73,3 %)
ІАПФ або сартани

49 (87,5%)

23 (76,7 %)
Статини

26 (46,4 %)

13 (43,3 %)
Препарати магнію та калію

41 (73,2 %)

13 (43,3 %)*
Дігоксин

0 (0%)

12 (40 %)*

Примітка. * різниця показників значуща (Р<0,05).

 

Таблиця 4. Вік, показники структурно-функціонального стану міокарда, рівні калію в сироватці крові та дози аміодарону у пацієнтів з і без відновлення синусового ритму.

Показники

Показники (медіана, квартилі) у групах

з відновленням синусового ритму (n=56)

без відновлення синусового ритму (n=30)
Вік, років

64 (54-70,5)

69,5 (56-74)
Тривалість пароксизму, днів

9 (5-11)

13 (8-15)*
Розміри лівого передсердя, см

4,1 (3,6-4,4)

4,0 (3,5-4,4)
ТМШП, см

1,2 (1,1-1,4)

1,2 (1,125 -1,3)
ТЗС ЛШ, см

1,1 (1,0- 1,25)

1,2 (1,1-1,3)
Фракція викиду ЛШ, %

60 (56-60)

58 (55-60)
Рівень калію у сироватці крові, ммоль/л

4,1 (3,8-4,5)

4,2 (3,9-4,5)
Добова доза аміодарону, мг

850 (800-900)

900 (850-1000)

Примітка. * різниця показників значуща (Р<0,05).

 

Висока частота виявлення супутніх хвороб і додаткових факторів серцево-судинного ризику в обстежених пацієнтів із персистентною ФП узгоджується з результатами досліджень, які вказують на зв’язок ФП з артеріальною гіпертензією, ІХС (1,2,9,23), надлишковою вагою тіла та метаболічним синдромом (30). У переважної більшості включених у дослідження пацієнтів тривалість хвороби перевищувала один рік, і пацієнти вже мали досвід застосування антиаритмічних засобів. Водночас, відносно молодий вік пацієнтів, відсутність виражених структурно-функціональних змін міокарда, симптомний перебіг епізодів ФП та наявний досвід успішного відновлення ритму серця дозволили припускати доцільність проведення медикаментозної кардіоверсії (1). Відновлення ритму у 56 (65,1%) пацієнтів з персистентною формою ФП свідчить про високу ефективність внутрішньовенного і перорального призначення аміодарону. Але більш ніж у третини пацієнтів ритм не відновився, незважаючи на застосування високих доз препарату, і виникла потреба в подальшому проведенні електричної кардіоверсії.

У всіх випадках успішної медикаментозної кардіоверсії далі здійснювали Холтерівське моніторування ЕКГ. Короткі епізоди ФП були зареєстровані у 19 (33,9 %) обстежених, причому лише у 7 (12,5 %) пацієнтів вони супроводжувалися клінічними симптомами. Отримані дані узгоджуються з результатами попередніх досліджень, які свідчили про часту реєстрацію малосимптомних і безсимптомних епізодів ФП після медикаментозної та електричної кардіоверсії (14). Результати Холтерівського моніторування ЕКГ порівнювали у пацієнтів, яким додатково призначали комбінований препарат магнію та калію (n=41) і в групі стандартної терапії (n=15) (табл. 5). Кількість надшлуночкових та шлуночкових екстрасистол у порівнюваних групах достовірно не відрізнялася. Втім, у пацієнтів, які приймали досліджуваний препарат, було менше парних надшлуночкових екстрасистол і епізодів ФП, що дозволяє припускати менший ризик виникнення рецидиву персистуючої ФП (3).

 

 

Таблиця 5. Показники Холтерівського моніторування ЕКГ після відновлення синусового ритму залежно від застосування комбінованого препарату магнію та калію.

Показник

Величина показника (медіана, квартилі) у групах

прийому препарату магнію та калію (n=41)

стандартної терапії (n=15)
Середня ЧСС за добу, за хвилину

74,0 (68,0-76,0)

79,0 (75,0-85,0)*
Епізодів ФП за добу,

9 (5-11)

12 (8-13)*
у т.ч. безсимптомних

4 (2-5)

9 (3-10)*
Надшлуночкових екстрасистол за добу,

198 (82-387)

204 (95-428)
у т.ч. парних

14(6-26)

32 (12-58)*
Шлуночкових екстрасистол за добу

96 (29-116)

102 (32-119)

Примітка. * різниця показників значуща (Р<0,05).

 

Результати проведеного дослідження свідчать про ефективність медикаментозної кардіоверсії аміодароном у більшості пацієнтів з персистентною формою ФП. В узгоджених рекомендаціях аміодарон – єдиний із зареєстрованих в Україні антиаритмічних засобів, ефективність якого доведена при персистентній ФП (11). Отримані дані свідчать про те, що додаткове застосування комбінованого препарату магнію та калію сприяло досягненню ефекту медикаментозної кардіоверсії. Ймовірно, це обумовлено збільшенням вмісту іонів магнію та калію в клітинах, підвищенням активності окисно-відновних ферментів, а відтак стабілізацією електрофізіологічних властивостей кардіоміоцитів (4,7). У пацієнтів із супутньою хронічною ІХС можна також припускати активацію пентозофосфатного шунта окислення глюкози, що загалом покращує метаболізм кардіоміоцитів в умовах ішемії (4,7). Наголосимо, що дози магнію та калію, які містить досліджуваний препарат, є достатніми для корекції електролітного дисбалансу і можуть сприяти підвищенню ефективності медикаментозної терапії.

Проведені раніше клінічні та експериментальні дослідження вказували на позитивний метаболічний ефект глюконату магнію та калію у пацієнтів з ІХС (4, 7). Одержані нами результати узгоджуються з літературними даними і свідчать на користь застосування досліджуваного лікарського засобу в доповнення до стандартної антиаритмічної терапії у пацієнтів з персистентною ФП. Отримані дані можуть бути підставою для вивчення ефективності комбінованого препарату магнію та калію в умовах контрольованого проспективного дослідження.

 

ВИСНОВКИ

  1. Медикаментозна кардіоверсія персистентної ФП аміодароном була досягнута у 46,9%, при додатковому призначенні комбінованого препарату солей магнію та калію 2,3,4,5,6-пентагідроксикапронової (глюконової) кислоти – у 75,9% пацієнтів.
  2. Неефективність медикаментозної кардіоверсії асоціювалася з більш частим застосуванням дігоксину, а також більшою тривалістю епізоду ФП.
  3. Застосування комбінованого препарату магнію та калію асоціювалося з меншою кількістю парних надшлуночкових екстрасистол і коротких пароксизмів ФП після кардіоверсії, що може свідчити про зменшення ризику виникнення рецидиву персистентної ФП.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Дзяк Г. В., О. Й. Жарінов. Фібриляція передсердь : [монографія] — К. : Четверта хвиля, 2011. — 190 с.
  2. Еременко Е.Ю., Егорова Е.А., Соколова Л.А. Гипертоническое ремоделирование миокарда как фактор риска развития фибриляции предсердий у пациентов с артериальной гипертензией // Вестник аритмологии. — 2011. – № 64. — С. 38-43.
  3. Иванов С.Ю., Тихоненко В.М., Бондаренко Б.Б. Возможность прогнозирования эффективности лечения пароксизмальной фибрилляции предсердий по динамике числа предсердных экстрасистол // Вестник аритмологии. – 2011. – № 65. – С. 52-57.
  4. Коркушко О.В. Шатило В.Б., Ищук В.А. Эффективность и безопасность Ритмокора у пожилых больных с ишемической болезнью сердца и экстрасистолической аритмией // Кровообіг та гемостаз. – 2005. – №3-4. — С. 171-176.
  5. Мерай И.А., Павликова Е.П., Александрия Л.Г., Тераз Я.М. Калия и магния аспарагинат при восстановлении и сохранении синусового ритма у больных с устойчивой формой фибрилляции предсердий // Consilium medicum. – 2007. – № 11. – С.81-83.
  6. Постникова С.Л, Касатова Т.Б., Верещагина Г.С., Малышева Н.В. Магний и сердечно-сосудистые заболевания // Русский мед. журн. Кардиология. – 2007. – №15-20. – С. 1-4.
  7. Романова Е.Н., Ищук В.А., Сычев О.С. Использование метаболической терапии у пациентов с ишемической болезнью сердца и аритмиями // Аритмологія. – 2012. – №3. – С. 24-32.
  8. Сичов О.С., Коваленко В.М., Дзяк Г.В. Діагностика та лікування фібриляції передсердь. Рекомендації робочої групи з порушень ритму серця Асоціації кардіологів України // Аритмологія. – 2012. – №1. – С. 5-88.
  9. Aksnes T.A., Kjeldsen S.E. A link between hypertension and atrial fibrillation: methods of treatment and prevention // Curr. Vasc. Pharmacol. – 2010. – Vol. 8. — P.769-774.
  10. 10. Brugada P. Magnesium: An antiarrhythmic drug, but only against very specific arrhythmias // Eur. Heart J. — 2000. – Vol. 21. — P.1116.
  11. Camm A.J., Kirchhof P., Lip G.Y.H., et al. Guidelines for the management of atrial fibrillation // Europ. Heart. J. – 2010. – Vol. 31. – P. 2369-2429.
  12. Chiladakis J.A., Stathopoulos C., Davlouros P., Manolis A.S. Intravenous magnesium sulfate versus diltiazem in paroxysmal atrial fibrillation // Int. J. Cardiol. – 2001. – Vol. 79. – Р.287-291.
  13. Cook R.C., Yamashita M.H., Kearns M., et al. Prophylactic magnesium does not prevent atrial fibrillation after cardiac surgery: a meta-analysis // Ann. Thorac. Surg. – 2013. – Vol. 95. – P. 533-541.
  14. Flaker G.C., Belew K., Beckman K. Asymptomatic atrial fibrillation: Demographic features and prognostic information from the Atrial Fibrillation Follow-up Investigation of Rhythm Management (AFFIRM) Study // Am. Heart J. – 2005. – Vol.149. — P.657-663.
  15. Hazelrigg S.R., Boley T.M., Cetindag I.B. The efficacy of supplemental magnesium in reducing atrial fibrillation after coronary artery bypass grafting //Ann. Thorac. Surg. – 2004. – Vol. 77. – P. 824-830.
  16. Ho K.M., Sheridan D.J., Paterson T. Use of intravenous magnesium to treat acute onset atrial fibrillation:a meta-analysis //Heart. – 2007. – Vol. 93. – P. 1433-1440.
  17. Ho К.М. Intravenous magnesium for cardiac arrhythmias: jack of all trades // Magnesium Research. – 2008. – Vol. 21. – P. 65-68.
  18. Ingemansson M.P., Smideberg B., Olsson S.B. Intravenous MgSO4 alone and in combination with glucose, insulin and potassium (GIK) prolong the atrial cycle length in chronic atrial fibrillation // Europace. – 2000. – Vol. 2. – P.106-114.
  19. Kaplan M, Kut S.M, Icer A.U., Demirtas M.M. Intravenous magnesium sulfate prophylaxis for atrial fibrillation after coronary artery bypass surgery // J. Thorac. Cardiovasc. Surg. – 2003. – Vol. 125. – P..344-352.
  20. Khan A.M., Lubitz S.A., Sullivan L.M., et al. Low serum magnesium and the development of atrial fibrillation in the community: the Framingham heart study // Circulation. – 2013. – Vol. 127. – P.33-38.
  21. Kim S.K., Pak H.N., Park J.H. Clinical and serological predictors for the recurrence of atrial fibrillation after electrical cardioversion // Europace. – 2009. – Vol. 11. – P. 1632-1638.
  22. Kohno H., Koyanagi T., Kasegawa H., Miyazaki M. Three-day magnesium administration prevents atrial fibrillation after coronary artery bypass grafting // Ann. Thorac. Surg. – 2005. –Vol. 79. – P.117-126.
  23. Manolis A., Rosei E., Coca A. Hypertension and atrial fibrillation: diagnostic approach, prevention and treatment. Position paper of the Working Group “Hypertension, Arrhythmias and Thrombosis” of the European Society of Hypertension // J. Hypertension. – 2012. – Vol. 30. – P. 239-252.
  24. Miller S., Crystal E., Garfinkle M. Effects of magnesium on atrial fibrillationafter cardiac surgery: a meta-analysis // Heart. – 2005. – Vol. 91. – P.618-623.
  25. Piotrowski A., Kalus J. Magnesium for the treatment and prevention of atrial tachyarrhythmias // Pharmacotherapy. – 2004. – Vol. 24. – P. 879-895.
  26. Sultan A., Steven D., Rostock T. Intravenous administration of magnesium and potassium solution lowers energy levels and increases success rates electrically cardioverting atrial fibrillation // J. Cardiovasc. Electrophysiol. — 2012. – Vol. 23. – P.54-59.
  27. Sung J.R. Facilitating electrical cardioversion of persistent atrial fibrillation by antiarrhythmic drugs: Update on clinical trial results // Card. Electrophysiol. Rev. – 2003. – Vol. 7. – P. 300-303.
  28. Toraman F., Karabulut E.H., Alhan H.C., et al. Magnesium infusion dramatically decreases the incidence of atrial fibrillation after coronary artery bypass grafting //Ann. Thorac. Surg. – 2001. – Vol. 72. – P.1256-1261.
  29. Viskin S., Belhassen B., Sheps D., Laniado S. Clinical and electrophysiologic effects of magnesium sulfate on paroxysmal supraventricular tachycardia and comparison with adenosine triphosphate // Am. J. Cardiol. – 1992. – Vol. 70. – P. 879-885.
  30. Watanabe H., Tanabe N., Roden D.M. Metabolic syndrome and risk of development of atrial fibrillation // Circulation. – 2008. – Vol. 117. – P. 1255-1260.
  31. Zangrillo A., Landoni G., Sparicio D. Perioperative magnesium supplementation to prevent atrial fibrillation after off-pump coronary artery surgery: A randomzed controlled study // J. Cardiothor. Vasc. Anesth. – 2005. – Vol. 19. – P..723-728.